

Фіатна валюта являє собою законний платіжний засіб, який не забезпечений фізичним товаром і отримує свою вартість від довіри до емітента, зокрема держави чи центрального банку. Вартість фіатної валюти визначається силою уряду, який її встановлює, що робить довіру до державної влади ключовим елементом у функціонуванні цього типу грошей. На сьогоднішній день більшість країн світу використовують систему фіатної валюти для здійснення купівлі товарів та послуг, інвестування та заощаджень. Цей тип валюти прийшов на зміну золотому стандарту та іншим товарним системам у встановленні вартості законного платіжного засобу. Розуміння того, що таке фіатні валюти, є важливим для кожного, хто цікавиться сучасною фінансовою системою.
Історія фіатної валюти налічує багато століть і бере свій початок у стародавньому Китаї. У 11 столітті провінція Сичуань стала першою територією, де почали випускати паперові гроші. На початковому етапі ці паперові банкноти можна було обміняти на цінні товари, такі як шовк, золото чи срібло, що забезпечувало їм довіру населення. Проте у 13 столітті, за правління Хубілай-хана, було встановлено повноцінну систему фіатних грошей, які вже не підлягали обміну на фізичні товари. Історики відзначають, що надмірне використання фіатних грошей, що призвело до гіперінфляції та надмірних витрат, відіграло важливу роль у занепаді Монгольської імперії.
У Європі фіатні гроші з'явилися у 17 столітті та були прийняті такими країнами, як Іспанія, Швеція та Нідерланди. Однак досвід був неоднозначним: наприклад, у Швеції система зазнала невдачі, що змусило уряд повернутися до срібного стандарту. Протягом 18-19 століть експерименти з фіатними грошима проводилися у Новій Франції (Канада), американських колоніях та пізніше у федеральному уряді США, проте результати залишалися суперечливими.
На початку 20-го століття Сполучені Штати знову повернулися до обмеженого використання товарної валюти. Переломним моментом став 1933 рік, коли уряд припинив практику обміну паперових грошей на золото. Остаточний перехід до фіатної системи відбувся у 1972 році за президентства Річарда Ніксона, коли США повністю відмовилися від золотого стандарту. Це рішення завершило епоху золотого стандарту у міжнародному масштабі та призвело до повсюдного використання фіатної валюти у всьому світі.
Система золотого стандарту базувалася на принципі конвертованості паперових банкнот у золото. Всі паперові гроші в обігу були забезпечені певною кількістю золота, яким володів уряд. За товарно-валютної системи держави та банки могли випускати нову валюту в економіку виключно за умови наявності відповідної кількості золотих запасів за вартістю. Такий підхід суттєво обмежував можливості уряду щодо створення грошей і змушував прив'язувати вартість валюти виключно до економічних факторів та наявних золотих резервів.
На противагу цьому, система фіатної валюти не передбачає конвертації грошей у будь-який фізичний товар. У фіатній системі державна влада може безпосередньо впливати на вартість своєї валюти та адаптувати її до поточних економічних умов. Уряди та центральні банки країн отримують значно більший контроль над валютними системами, що дозволяє їм гнучко реагувати на різноманітні фінансові події та кризи. Для цього використовуються різні монетарні інструменти, такі як система часткового банківського резервування та політика кількісного пом'якшення.
Прихильники золотого стандарту наполягають на тому, що товарно-валютна система є більш стабільною, оскільки вона підтримується фізичним та цінним активом. Водночас прибічники фіатної валюти контраргументують, вказуючи на те, що ціни на золото ніколи не були стабільними. У цьому контексті вартість як товарної, так і фіатної валюти може зазнавати коливань. Проте фіатна система надає урядам більшу гнучкість для прийняття оперативних рішень у разі виникнення надзвичайних економічних ситуацій, що є її важливою перевагою в сучасних умовах.
Економісти та фінансові експерти не мають одностайної думки щодо фіатної валюти, ведучи пристрасні дискусії про переваги та недоліки цієї валютної системи. Розуміння того, що таке фіатні валюти, включає також знання їх сильних та слабких сторін.
Серед переваг фіатної валюти можна виділити наступні аспекти. По-перше, фіатні гроші не обмежені дефіцитом фізичних товарів, таких як золото, що дозволяє більш гнучко керувати грошовою масою. По-друге, фіатні гроші є значно доступнішими для виробництва порівняно з товарними грошима, оскільки не потребують видобутку та обробки дорогоцінних металів. По-третє, фіатна валюта надає урядам та центральним банкам необхідну оперативність та гнучкість для подолання економічних криз через можливість швидкого регулювання грошової пропозиції. По-четверте, фіатна валюта використовується в країнах по всьому світу, що робить її прийнятною формою валюти для міжнародної торгівлі та полегшує глобальні економічні відносини. Нарешті, на відміну від золота, фіатні гроші не залежать від фізичних резервів, які вимагають складного зберігання, захисту, моніторингу та інших супутніх витрат.
Однак фіатна валюта має і суттєві недоліки. Найголовнішим з них є відсутність внутрішньої вартості: фіатна валюта не має власної цінності, що дозволяє урядам створювати гроші практично з нічого. Це може призвести до гіперінфляції та краху економічної системи країни, особливо за умови безконтрольної емісії. Крім того, історичний досвід показує, що впровадження систем фіатної валюти часто призводило до фінансових крахів, що вказує на наявність певних системних ризиків, пов'язаних із використанням цього типу грошей.
Фіатні валюти та криптовалюти мають певну спільну рису: жодна з них не забезпечена фізичним товаром. Проте на цьому їхня схожість закінчується, і далі починаються фундаментальні відмінності. Фіатні гроші перебувають під контролем урядів та центральних банків, тоді як криптовалюти є децентралізованими за своєю природою, функціонуючи на основі розподіленого цифрового реєстру, відомого як блокчейн.
Істотна різниця між цими двома валютними системами полягає у способі генерації грошей. Bitcoin, як і більшість інших криптовалют, має контрольовану та обмежену пропозицію, що визначається алгоритмом. Навпаки, банки можуть створювати фіатні гроші практично з нічого, базуючись на оцінках економічних потреб країни, що надає їм значну гнучкість, але водночас створює ризики надмірної емісії.
Як цифрова форма грошей, криптовалюти не мають фізичного аналога і не обмежені державними кордонами, що робить їх більш зручними для транзакцій у всьому світі. Транзакції у криптовалютах є незворотними, а децентралізована природа значно ускладнює відстеження операцій порівняно з фіатною системою. На популярних криптовалютних платформах та на провідних торгових майданчиках користувачі можуть обмінювати різні цифрові активи. Проте варто зазначити, що ринок криптовалют є набагато меншим і, відповідно, більш волатильним порівняно з традиційними фінансовими ринками. Це є однією з причин, через які криптовалюти ще не отримали загального визнання. Водночас, у міру зростання та розвитку криптоекономіки, очікується, що волатильність поступово знижуватиметься.
Майбутнє як фіатних валют, так і криптовалют залишається невизначеним і відкритим для обговорення. Розуміння того, що таке фіатні валюти, допомагає краще оцінити перспективи обох фінансових систем. Криптовалютам ще належить пройти довгий шлях розвитку і, безумовно, зіткнутися з численними викликами на цьому шляху. Водночас історія фіатних валют наочно демонструє вразливість цієї форми грошей, що підтверджується численними прикладами економічних криз та гіперінфляції. Саме ця вразливість є важливою причиною, через яку дедалі більше людей вивчають можливості переходу до системи криптовалют для своїх фінансових транзакцій, принаймні частково.
Одна з основних ідей, що лежала в основі створення Bitcoin та інших криптовалют, полягала у дослідженні нової форми грошей, заснованої на розподіленій peer-to-peer мережі без централізованого контролю. Швидше за все, Bitcoin створювався не з метою повністю замінити систему фіатних валют, а для того, щоб запропонувати альтернативну економічну мережу, яка функціонує за іншими принципами. Тим не менш, криптовалюти, безумовно, мають потенціал для створення більш ефективної та справедливої фінансової системи, яка могла б сприяти побудові кращого суспільства. Обидві системи продовжуватимуть співіснувати та еволюціонувати, і час покаже, яка роль відводитиметься кожній з них у майбутній глобальній економіці. Знання про те, що таке фіатні валюти, залишається фундаментальним для розуміння сучасної економіки.
Фіатна валюта — це законний платіжний засіб, вартість якого закріплена державою без забезпечення золотом або іншими активами. Прикладами є долари, євро та гривні. Її цінність ґрунтується на довірі до держави та законодавчому статусі.
Фіат - це державна валюта, яка не підкріплена фізичними ресурсами, а визнається урядом як законний платіжний засіб. Її вартість залежить від довіри та економічної політики країни, на відміну від крипто активів.
Фіатна валюта забезпечує стабільність, широке прийняття у фінансових операціях та полегшує міжнародну торгівлю. Вона є легкою у використанні та має гарантовану вартість, підкріплену державою.
Фіат у крипті — це державна валюта(як доларUS чи євро),яка використовується для обміну на криптовалюту。Фіат дозволяє легко переходити з традиційних фінансів до цифрових активів。







