Ринок міді перебуває на переломному етапі. За поточним рівнем котирувань $8500 за тонну – стабілізація після діапазону $7800 від $9500 до (у минулому році – з’являється кілька факторів, що можуть свідчити про зростання цін. Особливо дефіцит запасів на Лондонській металевій біржі )LME( у поєднанні з структурним зростанням попиту з відновлюваних джерел енергії може зробити акції міді та фізичні позиції прибутковими у наступному році.
Обмеження пропозиції та зростання попиту
Глобальне виробництво міді сильно зосереджене географічно: Чилі домінує з 27% світового виробництва, за ним ідуть Перу )11%(, Китай )9%(, Демократична Республіка Конго )7%( та США )6%(. Решта країн ділить 40%. Варто враховувати, що гірничодобувні компанії в Чилі та Перу вважаються надійними партнерами, тоді як ризики в політично нестабільних регіонах вищі.
У 2023 році у світі було оброблено 31,6 мільйонів тонн міді – значне зростання порівняно з 20 мільйонами тонн у 2010 році. Це зростання переважно було спричинене Китаєм, який збільшив споживання з 8 до 14,5 мільйонів тонн між 2010 і 2020 роками. Однак ринок нерухомості в Китаї з 2023 року застиг, що стримує майбутнє зростання.
Головне питання: звідки з’явиться нова пропозиція? Наразі не планується значних гірничодобувних проектів, що суттєво розширили б виробничі потужності. Це дефіцит пропозиції пояснюється помірним зростанням попиту в середньому – близько 2,7% щороку за десять років, що не дає підстав для гірничодобувних компаній інвестувати масивно.
Структурні зміни через зелені джерела енергії
Традиційне застосування міді – будівництво, транспорт, електромережі, машинобудування, споживчі товари – потребувало у 2022 році близько 28,8 мільйонів тонн. Зростання у цих секторах помірне – від 0,5% до 1,5% на рік.
З іншого боку, у технологіях відновлюваної енергетики спостерігається інше зростання. Сонячні панелі потребують близько 4 тонн міді на мегават, вітрові установки – 1 тонну, що значно більше за традиційні електростанції. Електромобілі вимагають приблизно у 4 рази більше міді, ніж звичайні автомобілі. Ці сектори зростають на 10-20% щороку.
Однак частка відновлюваної енергії у загальному споживанні міді наразі становить лише близько 7% )2,84 мільйонів тонн у 2023(. До 2030 року ця частка, ймовірно, зросте до 17% – приблизно 7 мільйонів тонн. Це показує: хоча зелені технології є драйверами зростання, вони ще не формують достатню масу попиту для самостійного заповнення пропусків.
Ринкова ситуація: запаси як індикатор цін
Запаси на LME наразі дають важливі сигнали. Якщо вони опустяться нижче 0,1 мільйонів тонн, що є критичним рівнем, ціни зазвичай зростають. Після китайських новорічних свят у лютому )коли двотижнева пауза у роботі зменшує попит і запаси зростають(, з березня очікується подальше зниження запасів – за умови стабілізації світового зростання, як і очікується.
У 2023 році у кількох шахтах трапилися виробничі збої, які ще не були компенсовані. Це додатково посилює напруженість пропозиції.
Найімовірніший сценарій на 2024–2025 роки базується на:
Помірному глобальному зростанні, зумовленому зниженням ставок відсотків )з США з березня, Європа з літа 2024(
Китай стабілізує економіку з ростом 5% )Консенсус: 4%(
Зменшення обмежувальної монетарної політики сприяє проциклічним цінним паперам на ресурси
Тривале збереження низьких запасів міді на LME
Ризики залишаються: нові інфляційні шоки через стрибки цін на нафту, непередбачувані події або ескалація геополітичної напруги можуть суттєво поставити під сумнів цю прогнози.
Інвестиційні інструменти порівняно
Акції гірничодобувних компаній з міді мають високу кореляцію з ціною міді, але піддаються додатковим операційним ризикам. Приклади, як Freeport McMoRan )FCX, 79% міді(, виграють від зростання цін, але можуть бути обтяжені страйками, податками або зростанням витрат. Визнані компанії платять дивіденди та викупляють акції – плюс для інвесторів, що отримують дохід. ETF BlackRock ICOP пропонує широке розподілення по кількох акціях міді.
ETF на мідь )є сім варіантів(, що дозволяють більш безпосередньо брати участь у цінових рухах із вищою кореляцією та без ризику компаній. Недоліки: щорічна комісія до 1% і відсутність дивідендів.
Ф’ючерси на мідь – це інструменти з високим рівнем ризику, швидше для хеджування існуючих позицій, ніж для спекуляцій для приватних інвесторів.
Стратегії для різних типів інвесторів
Довгострокові інвестори мають розглядати акції міді з хорошими фундаментальними показниками – але з обережністю. Це циклічний продукт, а не циклічний – зниження цін під час економічних криз )2008, 2020, 2022. Рекомендується максимальна вага у портфелі 10%, з чітким рівнем стоп-лоссу.
Короткострокові спекулянти потребують глибокого технічного аналізу та постійного моніторингу ринку. Торгова стратегія працює, якщо активно слідкувати за запасами LME та повідомленнями про виробництво. Наприклад, Freeport McMoRan має дуже високу кореляцію з ціною міді і може слугувати інструментом для трейдингу. Важливо: перед входом визначити рівень стоп-лосс; ціль прибутку має бути більшою або рівною ризику; успіх вимагає регулярного та дисциплінованого виконання.
Перспективи: зелений енергетичний перехід як довгостроковий каталізатор
Наступні десять-двадцять років належать відновлюваній енергетиці. Електромобілі, сонячна енергетика, вітрові установки на суші та в морі, модернізація електромереж – все це стимулюватиме попит на мідь. У США та Європі потрібно оновлювати застарілі електромережі – ще один драйвер попиту.
Однак до 2030 року зелена енергія становитиме лише 17,9% від загального споживання міді. Це пояснює, чому темпи зростання попиту залишаються помірними. Важливим для цін буде саме пропозиційна система: чи зможуть шахти швидко збільшити виробництво? Чи залишиться дефіцит пропозиції?
Зараз усе вказує на останнє. Це акції міді та ресурси – бичачий сценарій, принаймні до середини 2025/2026 років, доки світова економіка не почне сповільнюватися.
Висновок: поєднання структурного дефіциту, низьких запасів і зростаючої світової динаміки робить папери на мідь привабливими у 2024–2025 роках. Довгострокові інвестори орієнтуються на фундаментальну якість, короткострокові – на технічні сигнали та запаси LME. У обох випадках пріоритетом має бути управління ризиками – мідь залишається волатильним, циклічним продуктом.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Мідь як інвестиційна можливість 2024-2025: аналіз ринку та торгові опції
Ринок міді перебуває на переломному етапі. За поточним рівнем котирувань $8500 за тонну – стабілізація після діапазону $7800 від $9500 до (у минулому році – з’являється кілька факторів, що можуть свідчити про зростання цін. Особливо дефіцит запасів на Лондонській металевій біржі )LME( у поєднанні з структурним зростанням попиту з відновлюваних джерел енергії може зробити акції міді та фізичні позиції прибутковими у наступному році.
Обмеження пропозиції та зростання попиту
Глобальне виробництво міді сильно зосереджене географічно: Чилі домінує з 27% світового виробництва, за ним ідуть Перу )11%(, Китай )9%(, Демократична Республіка Конго )7%( та США )6%(. Решта країн ділить 40%. Варто враховувати, що гірничодобувні компанії в Чилі та Перу вважаються надійними партнерами, тоді як ризики в політично нестабільних регіонах вищі.
У 2023 році у світі було оброблено 31,6 мільйонів тонн міді – значне зростання порівняно з 20 мільйонами тонн у 2010 році. Це зростання переважно було спричинене Китаєм, який збільшив споживання з 8 до 14,5 мільйонів тонн між 2010 і 2020 роками. Однак ринок нерухомості в Китаї з 2023 року застиг, що стримує майбутнє зростання.
Головне питання: звідки з’явиться нова пропозиція? Наразі не планується значних гірничодобувних проектів, що суттєво розширили б виробничі потужності. Це дефіцит пропозиції пояснюється помірним зростанням попиту в середньому – близько 2,7% щороку за десять років, що не дає підстав для гірничодобувних компаній інвестувати масивно.
Структурні зміни через зелені джерела енергії
Традиційне застосування міді – будівництво, транспорт, електромережі, машинобудування, споживчі товари – потребувало у 2022 році близько 28,8 мільйонів тонн. Зростання у цих секторах помірне – від 0,5% до 1,5% на рік.
З іншого боку, у технологіях відновлюваної енергетики спостерігається інше зростання. Сонячні панелі потребують близько 4 тонн міді на мегават, вітрові установки – 1 тонну, що значно більше за традиційні електростанції. Електромобілі вимагають приблизно у 4 рази більше міді, ніж звичайні автомобілі. Ці сектори зростають на 10-20% щороку.
Однак частка відновлюваної енергії у загальному споживанні міді наразі становить лише близько 7% )2,84 мільйонів тонн у 2023(. До 2030 року ця частка, ймовірно, зросте до 17% – приблизно 7 мільйонів тонн. Це показує: хоча зелені технології є драйверами зростання, вони ще не формують достатню масу попиту для самостійного заповнення пропусків.
Ринкова ситуація: запаси як індикатор цін
Запаси на LME наразі дають важливі сигнали. Якщо вони опустяться нижче 0,1 мільйонів тонн, що є критичним рівнем, ціни зазвичай зростають. Після китайських новорічних свят у лютому )коли двотижнева пауза у роботі зменшує попит і запаси зростають(, з березня очікується подальше зниження запасів – за умови стабілізації світового зростання, як і очікується.
У 2023 році у кількох шахтах трапилися виробничі збої, які ще не були компенсовані. Це додатково посилює напруженість пропозиції.
Найімовірніший сценарій на 2024–2025 роки базується на:
Ризики залишаються: нові інфляційні шоки через стрибки цін на нафту, непередбачувані події або ескалація геополітичної напруги можуть суттєво поставити під сумнів цю прогнози.
Інвестиційні інструменти порівняно
Акції гірничодобувних компаній з міді мають високу кореляцію з ціною міді, але піддаються додатковим операційним ризикам. Приклади, як Freeport McMoRan )FCX, 79% міді(, виграють від зростання цін, але можуть бути обтяжені страйками, податками або зростанням витрат. Визнані компанії платять дивіденди та викупляють акції – плюс для інвесторів, що отримують дохід. ETF BlackRock ICOP пропонує широке розподілення по кількох акціях міді.
ETF на мідь )є сім варіантів(, що дозволяють більш безпосередньо брати участь у цінових рухах із вищою кореляцією та без ризику компаній. Недоліки: щорічна комісія до 1% і відсутність дивідендів.
Ф’ючерси на мідь – це інструменти з високим рівнем ризику, швидше для хеджування існуючих позицій, ніж для спекуляцій для приватних інвесторів.
Стратегії для різних типів інвесторів
Довгострокові інвестори мають розглядати акції міді з хорошими фундаментальними показниками – але з обережністю. Це циклічний продукт, а не циклічний – зниження цін під час економічних криз )2008, 2020, 2022. Рекомендується максимальна вага у портфелі 10%, з чітким рівнем стоп-лоссу.
Короткострокові спекулянти потребують глибокого технічного аналізу та постійного моніторингу ринку. Торгова стратегія працює, якщо активно слідкувати за запасами LME та повідомленнями про виробництво. Наприклад, Freeport McMoRan має дуже високу кореляцію з ціною міді і може слугувати інструментом для трейдингу. Важливо: перед входом визначити рівень стоп-лосс; ціль прибутку має бути більшою або рівною ризику; успіх вимагає регулярного та дисциплінованого виконання.
Перспективи: зелений енергетичний перехід як довгостроковий каталізатор
Наступні десять-двадцять років належать відновлюваній енергетиці. Електромобілі, сонячна енергетика, вітрові установки на суші та в морі, модернізація електромереж – все це стимулюватиме попит на мідь. У США та Європі потрібно оновлювати застарілі електромережі – ще один драйвер попиту.
Однак до 2030 року зелена енергія становитиме лише 17,9% від загального споживання міді. Це пояснює, чому темпи зростання попиту залишаються помірними. Важливим для цін буде саме пропозиційна система: чи зможуть шахти швидко збільшити виробництво? Чи залишиться дефіцит пропозиції?
Зараз усе вказує на останнє. Це акції міді та ресурси – бичачий сценарій, принаймні до середини 2025/2026 років, доки світова економіка не почне сповільнюватися.
Висновок: поєднання структурного дефіциту, низьких запасів і зростаючої світової динаміки робить папери на мідь привабливими у 2024–2025 роках. Довгострокові інвестори орієнтуються на фундаментальну якість, короткострокові – на технічні сигнали та запаси LME. У обох випадках пріоритетом має бути управління ризиками – мідь залишається волатильним, циклічним продуктом.